16.10.2023
На думку палеонтологів, близько 60 мільйонів років тому на території сучасної Азії мешкали тварини, схожі за виглядом на ласку. Наукова назва родини цих викопних ссавців — міациди. Вони не залишили після себе прямих нащадків, проте від них беруть початок всі псові тварини — вовки, лисиці та шакали.

Генетичні дослідження стверджують, що собаки походять безпосередньо від вовків, точніше, від неіснуючого нині виду цих тварин, який відділився від основної популяції. Час та місце одомашнювання собак залишаються предметом суперечок, однак поширеною є версія, що вперше це сталося в Європі в часовому проміжку від 14 до 29 тисяч років тому. Про це свідчить археологічна знахідка в одній з печер на півдні Франції — скам’янілі сліди маленької дитини та собаки, що 26 тисяч років тому йшли поруч.

В одному з найдавніших літературних творів — клинописному Епосі про Гільгамеша собаки згадані в ролі супутників шумерської богині Іннани, яка подорожувала з сімома собаками в нашийниках та на повідках. Вважалося, що душа собаки складається з трьох частин — дикого звіра, людини та божества. В побуті шумери використовували собак в першу чергу для захисту житла й худоби від ворогів. Основних собачих порід було дві — хорти, незамінні на полюванні, а також великі й сильні собаки, схожі на сучасного мастифа, які легко могли протистояти нападу будь-якого хижака.
Завжди ваш Добродій
